Братство колишніх вояків 1-ї Української дивізії Української національної армії
| Братство колишніх вояків 1-ї Української дивізії Української національної армії | |
|---|---|
| Абревіатура | Братство колишніх вояків 1 УД УНА |
| Тип | ветеранська організація |
| Засновано | 1949 |
| Мета | підтримування військових традицій[джерело?], допомога військовим інвалідам |
| Країна |  Німеччина,  США ·  Канада |
| Штаб-квартира | Торонто, Канада |
| Членів | ~1400 осіб — у 1980 році |
Братство колишніх вояків 1-ї Української дивізії Української національної армії — комбатантська організація колишніх вояків 1-ї Української дивізії (Дивізія «Галичина»).
Чисельність Братство становила близько 1000 осіб у 1950, 1400 — у 1980.
Історія і мета створення
Братство створене 1949 року в Новому Ульмі (Баварія, Західна Німеччина) з метою «підтримування військових традицій», допомоги військовим інвалідам та ін.[1]
Головна управа спочатку містилася в Мюнхені, а наприкінці 1950-х перенесена до Нью-Йорка, у середині 1960-х — до Торонто.[1]
Структура
Братство має крайові організації та місцеві станиці в Німеччині, Канаді, США, Арґентині, Австралії.
Братство співпрацює з окремою британською організацією — Об'єднанням колишніх вояків українців у Великій Британії.
Керівники
Головами братства були
- о. М. Левенець (1950—1952),
- Л. Ортинський (1953—1962),
- І. Скіра (1963—1964),
- Р. Дражньовський (1974—1979)
- М. Малецький (1964–73, 1979—2001),
- Андрій Коморовський (2001-2004).
- Мирон Головатий (останній голова, до 12 вересня 2021).[2]
Медіа
В 1950—1974 Братство видавало у Мюнхені журнал «Вісті», всього вийшло (140 випусків), нині у співпраці з Об'єднанням бувших вояків українців Америки видає двомісячник «Вісті комбатанта».
В Україні
В 1992 утворене Галицьке братство колишніх вояків 1-ої Української дивізії Галичина Української національної армії, згодом утворені станиці братства у Львові, Тернополі, Івано-Франківську і Дрогобичі.
1991 поблизу села Ясенів Бродівського району Львівської області зусиллями студентів Львівського університету відкрито пам'ятник-обеліск українським воякам дивізії «Галичина». Через місяць пам'ятник зруйнували вандали (пам'ятник відновлений 2008 року)[3].
У 1994 — року відкрито цвинтар вояків СС Галичина в селі Ляцьке-Червоне, на якому перепоховали останки 250 полеглих воїнів дивізії.
Примітки
Джерела
- Братство колишніх вояків 1-ї Української дивізії Української національної армії / А. І. Шушківський // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2004. — Режим доступу : https://esu.com.ua/article-37630
- Ювілейний альманах Братства Колишніх Вояків 1-ї Української Дивізії Української Національної Армії 1950-2000. Diasporiana Електронна бібліотека. 2001. Процитовано 24 лютого 2024.
