Білогірський район (АРК, 1921—2023)
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Білогірський район (значення).
| Підпункт 1 пункту 3 постанови ВРУ 807-IX від 17.07.2020, згідно з яким Білогірський район АР Крим ліквідовується, набрав чинності з 7 вересня 2023 року. |
| Білогірський район | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| адміністративно-територіальна одиниця | |||||
| |||||
 | |||||
| Район на карті Автономна Республіка Крим | |||||
| Основні дані | |||||
| Країна: |  Україна | ||||
| Область: | Автономна Республіка Крим | ||||
| Код КАТОТТГ: | UA01040000000069938 | ||||
| Утворений: | 1917 | ||||
| Населення: | ▲ 64359 (на 1.01.2019) | ||||
| Площа: | 1894 км² | ||||
| Густота: | 33.8 осіб/км² | ||||
| Тел. код: | +380-6559 | ||||
| Поштові індекси: | 97600—97661 | ||||
| Населені пункти та ради | |||||
| Районний центр: | Білогірськ | ||||
| Міські ради: | 1 | ||||
| Селищні ради: | 1 | ||||
| Сільські ради: | 17 | ||||
| Міста: | 1 | ||||
| Смт: | 1 | ||||
| Села: | 76 | ||||
| Селища: | 2 | ||||
| Районна влада | |||||
| Голова ради: | Худоба Степан Сергійович | ||||
| Голова РДА: | Русецький Олег Леонідович[1] | ||||
| Вебсторінка: | Білогірська РДА | ||||
| Адреса: | 97600, Автономна Республіка Крим, Білогірський район, м. Білогірськ, вул. Миру, 1 | ||||
| Мапа | |||||
 | |||||
| | |||||
|
| |||||
Білогі́рський райо́н (до грудня 1944 року — Карасубазарський район, крим. Qarasuvbazar rayonı) — колишній район у складі Автономної Республіки Крим, зараз входить до складу нового Білогірського району.
Розташовувався у її центральній частині в межах Кримської передгірно-лісостепової фізико-географічної області й Головної гірсько-лугово-лісової гряди Кримських гір. Районний центр — місто Білогірськ.
Загальні відомості
На півночі район межує із Красногвардійським та Нижньогірським, на північному сході із Ічкінським, на сході з Кіровським районами, на півдні із Судацькою та Алуштинською міськими радами та із Сімферопольським районом на заході.
| Красногвардійський район | Нижньогірський район | Совєтський район |
| Сімферопольський район |  | Кіровський район |
| Сімферопольський район | Алуштинська міська рада | Судацька міська рада |
Територія району охоплює частину Головного пасма Кримських гір, передгір'я і передгірні рівнини. Перевищення відносних висот у межах району близько 1000 м. Належить до передгірного Кримського посушливого, дуже теплого агрокліматичного району.
Адміністративний склад
Докладніше: Адміністративний устрій Білогірського району (АР Крим)
До складу району входить місто Білогірськ, селище міського типу Зуя, 76 сіл та 2 селища, які підпорядковані відповідно одній міській:
- Білогірська міськрада;
одній селищній:
- Зуйська селищна рада;
та 17 сільським радам:
- Ароматнівській, Багатівській, Василівській, Вишенській, Зеленогірській, Земляничненській, Зибинській, Кримськорозівській, Криничненській, Курській, Мельницькій, Мічурінській, Муромській, Новожилівській, Русаківській, Цвіточненській та Чорнопільській.
Населення
- Розподіл населення за віком та статтю (2001)[2]
| Стать | Всього | До 15 років | 15-24 | 25-44 | 45-64 | 65-85 | Понад 85 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 31 190 | 6026 | 4887 | 9415 | 7635 | 3140 | 87 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Жінки | 34 711 | 5822 | 4960 | 9583 | 8433 | 5554 | 359 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Національний склад населення району за переписом 2001 та 2014 років [1]
| 2001 | 2014 | |||
|---|---|---|---|---|
| чисельність | частка, % | чисельність | частка, % | |
| росіяни | 32 706 | 49,2 | 31 284 | 51,8 |
| кримські татари | 19 425 | 29,2 | 18 623 | 30,8 |
| українці | 10 749 | 16,2 | 6 009 | 9,9 |
| білоруси | 622 | 0,9 | 322 | 0,5 |
| татари | 454 | 0,7 | 1 809 | 3,0 |
| греки | 263 | 0,4 | 210 | 0,4 |
| поляки | 193 | 0,3 | 133 | 0,2 |
| вірмени | 190 | 0,3 | 202 | 0,3 |
| узбеки | 130 | 0,2 | 149 | 0,3 |
| німці | 102 | 0,2 | 55 | 0,1 |
| молдовани | 87 | 0,1 | 57 | 0,1 |
Етномовний склад району (рідні мови населення за переписом (2001)[3]
| російська | кримськотатарська | українська | |
|---|---|---|---|
| Білогірський район | 60,4 | 28,9 | 7,9 |
| м. Білогірськ | 62,8 | 27,6 | 7,5 |
| смт Зуя | 66,9 | 20,6 | 4,8 |
| Ароматнівська сільрада | 69,1 | 19,4 | 10,7 |
| Багатівська сільрада | 51,3 | 40,2 | 7,5 |
| Василівська сільрада | 65,6 | 23,1 | 6,6 |
| Вишеннська сільрада | 58,2 | 34,5 | 6,5 |
| Зеленогірська сільрада | 56,7 | 30,6 | 11,5 |
| Земляничненська сільрада | 45,1 | 48,0 | 5,4 |
| Зибинська сільрада | 78,8 | 6,7 | 11,4 |
| Криничненська сільрада | 74,2 | 14,8 | 9,8 |
| Кримрозівська сільрада | 79,5 | 13,1 | 5,9 |
| Курська сільрада | 69,2 | 27,2 | 3,1 |
| Мельнична сільрада | 50,0 | 35,7 | 12,4 |
| Мічурінська сільрада | 45,0 | 48,9 | 5,1 |
| Муромська сільрада | 51,2 | 30,8 | 13,4 |
| Новожилівська сільрада | 39,3 | 46,9 | 10,1 |
| Русаківська сільрада | 65,8 | 18,8 | 13,4 |
| Цвіточненська сільрада | 45,4 | 44,3 | 8,9 |
| Чорнопільська сільрада | 50,9 | 37,5 | 8,0 |
Історія
Територія району була заселена з давніх часів. В урочищі Біла Скеля досліджені стоянки епохи раннього палеоліту; виявлено декілька неолітичних поселень (4 тис. до н. е.), два поселення бронзової доби (3 тис. до н. е.), понад 20 курганів тощо.
Природні ресурси
Переважають чорноземи карбонатні та південні (48% площі району), гірсько-лісові (бурі) і гірсько-лучні чорноземновидні ґрунти (на яйлі).
Площа лісів — 49,8 тис. га. Поширені хвойні (кримська сосна; 12%) і широколистяні (дуб, бук, граб) породи.
У районі наявні заповідники: Карабі-яйла і Кубалач; пам'ятки природи державного значення: Ак-Кая, Карабі-Яйлінська улоговина, Карасубаші; заповідне урочище і 2 пам'ятки природи місцевого значення.
Корисні копалини
З корисних копалин поширені такі матеріали: цегляно-черепичні глини, вапняки, мергель, галечник, гравій.
Водоймища
До найбільших річок належать: Біюк-Карасу, Індол, Бурульча, Бештерек, Зуя. Влітку деякі з них пересихають.
Водосховища: Білогірське водосховище, Тайганське водосховище.
Економіка
Трудові ресурси району становлять 35,1 тис. осіб. У народному господарстві працюють 19,5 тис. осіб.
Провідним у районі є сільське господарство. Район спеціалізується на виробництві фруктів, винограду, овочів, тютюну, ефіроолійних культур, зерна (озима пшениця, озимий ячмінь, овес, кукурудза), а також — молока, м'яса, шерсті.
Під сільськогосподарські угіддя — 115,2 тис. га, в тому числі орних земель — 62,8 тис. га, під садами та виноградниками — 8,5 тис. га, під пасовищами — 43,6 тис. га. Працює 13 колективних господарств, 2 державних сільськогосподарських підприємства і 2 допоміжних сільськогосподарських виробництва.
На території району розміщено 10 промислових підприємств, які виробляють будівельні матеріали, харчові продукти та винно-горілчані вироби, 2 підприємства лісового господарства, 2 автотранспортних підприємства і 9 будівельних організацій. Найбільші з них: Білогірський виноробний завод, філіал ВАТ «Харчпром Білогірський завод продтоварів», КП «Монтажно-заготовчий завод», ОАТП «Білогірський ЗБМ», КП «Білогірське кар'єроуправління», завод із перероблення ефіроолійних культур (с. Кримська Роза).
На території району розміщено «Парк левів "Тайган"».
Транспорт
Автомобільних доріг — 314,9 км. Територією району проходить автотраса республіканського значення Р23: Сімферополь — Феодосія — Керч.
Соціальна сфера
На території району: професійно-технічне училище, філіал навчально-курсового комбінату з підготовки фахівців сільського господарства; 30 загальноосвітніх шкіл, у тому числі 2 із кримськотатарською мовою навчання та одна вечірня, краєзнавчий музей (Білогірськ); 4 лікарні, 8 амбулаторій, 2 поліклініки та 31 фельдшерсько-акушерський пункт.
Пам'ятники
Докладніше: Пам'ятки архітектури Білогірського району
Докладніше: Пам'ятки історії Білогірського району (Крим)
Серед архітектурних пам'ятників — залишки караван-сараю (м. Білогірськ) і Топловський Троїце-Парасківський жіночий монастир (1864, с. Учебне).
Примітки
- ↑ Розпорядження Президента України від 14 травня 2010 року № 746/2010-рп «Про призначення О.Русецького головою Білогірської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим»
- ↑ Розподіл населення за статтю та віком, середній вік населення, Автономна Республіка Крим (осіб) - Регіон, 5 річні вікові групи, Рік, Категорія населення , Стать [Населення за статтю та віком…2001] (укр.). Державна служба статистики України. Архів оригіналу за 20 вересня 2020.
- ↑ Розподіл населення регіонів України за рідною мовою у розрізі адміністративно-територіальних одиниць. Архів оригіналу за 6 жовтня 2013. Процитовано 3 квітня 2013.
Посилання
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Білогірський район (АРК, 1921—2023) |
- Білогірський район — Інформаційно-пізнавальний портал | Кримська область у складі УРСР [Архівовано 29 вересня 2013 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Кримська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 992 с.)
| |||||||||||
| ||||||||||||||||
| |||||||
|
