ГЕС Benmore
| ГЕС Benmore | |
|---|---|
 | |
| 44°33′48″ пд. ш. 170°11′37″ сх. д. / 44.56343055558377841° пд. ш. 170.19373333335775555° сх. д. / -44.56343055558377841; 170.19373333335775555Координати: 44°33′48″ пд. ш. 170°11′37″ сх. д. / 44.56343055558377841° пд. ш. 170.19373333335775555° сх. д. / -44.56343055558377841; 170.19373333335775555 | |
| Країна |  Нова Зеландія |
| Адмінодиниця | Вейтакіd Маккензі[d] Waimate Districtd Кентербері |
| Стан | діюча |
| Річка | Вейтакі[en] |
| Каскад | каскад у сточищі Waitaki |
| В експлуатації з | 1965 |
| Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 1965 |
| Основні характеристики | |
| Установлена потужність | 600 МВт |
| Середнє річне виробництво | 2500 млн кВт·год |
| Тип ГЕС | пригреблева |
| Розрахований напір | 92 м |
| Характеристики обладнання | |
| Тип турбін | Френсіс |
| Кількість та марка турбін | 6 DePretto Escher Wyss |
| Кількість та марка гідрогенераторів | 6 Canadian General Electric |
| Потужність гідроагрегатів | 6х100 МВт |
| Основні споруди | |
| Тип греблі | земляна |
| Висота греблі | 110 м |
| Довжина греблі | 823 м |
| Власник | Meridian Energy |
| Оператор | Meridian Energyd |
| Сайт | meridianenergy.co.nz |
  ГЕС Benmore | |
| Мапа | |
 | |
 ГЕС Benmore у Вікісховищі | |
ГЕС Benmore — гідроелектростанція на Південному острові Нової Зеландії. Знаходячись між ГЕС Охау C (вище по течії) та ГЕС Aviemore, входить до складу каскаду в сточищі річки Вейтакі[en], яка дренує східний схил Південних Альп і тече до впадіння в Тихий океан на східному узбережжі острова за шість десятків кілометрів на південь від Тімару.
У межах проекту Вейтакі нижче від злиття її витоків Текапо та Охау перекрили земляною греблею висотою 110 метрів, довжиною 823 метри та товщиною від 10,6 (по гребеню) до 490 (по основі) метрів. Вона утворила водосховище з площею поверхні 75 км2, яке витягнулось по долині річки на три десятки кілометрів (крім того, у долині правої притоки Вейтакі Ахерері з'явилась велика затока довжиною понад 10 км). Резервуар вміщує 1,25 млрд м3 води, проте корисний об'єм значно менше, оскільки у сховищі припустиме коливання рівня поверхні в операційному режимі лише у дуже малому діапазоні — між позначками 360,5 та 361,45 метра НРМ.
Пригреблевий машинний зал обладнали шістьма турбінами типу Френсіс потужністю по 90 МВт, які при напорі в 92 метри забезпечували виробництво 2,5 млрд кВт-год електроенергії на рік. У 2008—2010 роках провели модернізацію гідроагрегатів до рівня у 100 МВт.[1][2]
