Група 13 періодичної системи елементів

Група 13 періодичної системи елементів — група хімічних елементів, до якоії належать Бор (B), Алюміній (Al), Галій (Ga), Індій (In), Талій (Tl) та Унунтрій (Uut). За старою класифікацією елементи групи 13 належали до III групи. Інша назва групи — підгрупа бора.

Бор належить до металоїдів, інші елементи групи, крім, можливо, Унунтрію, який отриманий тільки в лабораторіях і не має стабільних ізотопів, є металами.

Хімічні властивості

Елементи групи 13 мають три електрони на валентній оболонці, два на s-орбіталях, один на p-орбіталі. Електронна конфігурація елементів групи підсумована в таблиці.

Два s-електрони елементів групи 13 можуть утворювати пару, й цей ефект стає виразнішим із зростанням атомного номера. Завдяки цьому ефекту елементи групи утворюють хімічні сполуки з різними ступенями окисення. Для легших елементів стабільніші сполуки зі ступенем окиснення +3, тоді як для важчих елементів стабільнішими стають сполуки зі ступенем окиснення +1, що особливо виразно проявляється для Талію^[1]. Бор та Алюміній можуть утворювати сполуки зі ступенями окиснення +1 та +2^[2]. Галій не має сполук зі ступенем окиснення +2, але утворює сполуки зі ступенями +1 та +3. Індій має аналогічні властивості, але для нього сполуки зі ступенем окиснення +1 стабільніші, ніж у легших елементів. Хоча для Талію відомі сполуки, в яких він віддає три електрони, але ступінь окиснення +1 для нього найбільш властива.

Фізичні властивості

Фізичні властивості простих речовин елементів групи 13 подібні за винятком бора. На відміну від інших елементів групи бор має високу твердість. При низьких температурах він є діелектриком, проте проводить струм при високих температурах. Інші елементи групи маю добру електро- й теплопровідність при кімнатних температурах.

Виноски

Література

• Ахметов Н. С. Загальна та неорганічна хімія. — М. : Вища школа, 2001. — ISBN 5-06-003363-5.
• Лідин Р. А. Довідник із загальної та неорганічної хімії. — М. : колоси, 2008. — ISBN 978-5-9532-0465-1.
• Некрасов Б. В. Основи загальної хімії. — М. : Лань, 2004. — ISBN 5-8114-0501-4.
• Спіцин В. І., Мартиненко Л. І. Неорганічна хімія. — М. : МДУ, 1991, 1994.
• Турова Н. Я. Неорганічна хімія в таблицях. Навчальний посібник. — М. : ЧеРо, 2002. — ISBN 5-88711-168-2.
• Greenwood, Norman N.; Earnshaw, Alan. (1997), Chemistry of the Elements (2nd ed.), Oxford:Butterworth-Heinemann, ISBN 0-08-037941-9
• F. Albert Cotton, Carlos A. Murillo, and Manfred Bochmann, (1999), Advanced inorganic chemistry. (6th ed.), New York:Wiley-Interscience, ISBN 0-471-19957-5
• Housecroft, C. E. Sharpe, A. G. (2008). Inorganic Chemistry (3rd ed.). Prentice Hall, ISBN 978-0-13-175553-6

Це незавершена стаття з хімії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.