40-ва окрема бригада морської піхоти (РФ)
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: 40-ва бригада.
| 40-ва окрема бригада морської піхоти (з 2013) 3-й окремий полк морської піхоти 40-ва окрема бригада морської піхоти 40-ва окрема мотострілецька бригада 22-га мотострілецька дивізія (1992—2002) | |
|---|---|
| рос. 40-я отдельная Краснодарско-Харбинская дважды Краснознамённая бригада морской пехоты | |
 | |
| Країна |  Росія |
| Вид | ВМФ Росії |
| Гарнізон/Штаб | м. Петропавловськ-Камчатський |
| Війни/битви | Російське вторгнення в Україну (2022) |
| Нагороди |  |
| | |
 Медіафайли на Вікісховищі | |
40-ва окрема Краснодарсько-Харбінська двічі Червонопрапорна бригада морської піхоти (40 ОБрМП, в/ч 10103) — з'єднання морської піхоти Тихоокеанського флоту Збройних сил Росії. Пункт постійної дислокації — селище Долинівка, місто Петропавловськ-Камчатський Камчатського краю, на території Східного військового округу.
У 2022 році бригада брала участь у повномасштабному вторгненні Росії до України.
Історія
Див. також: 22-га мотострілецька дивізія (СРСР)
Після розпаду СРСР у 1992 році 22-га мотострілецька дивізія Радянської армії перейшла до складу Збройних сил Російської Федерації.
1 червня 2002 дивізія переформована на 40-ву окрему мотострілецьку бригаду й передана до Тихоокеанського флоту.
Указом Президента РФ від 6 серпня 2007 року мотострілецька бригада була переформована на 40-ву окрему бригаду морської піхоти.[1]
1 грудня 2009 року переформована на 3-й окремий полк морської піхоти.
У 2013 році сталася переорганізація частини — полк знову став 40-ю окремою бригадою морської піхоти.
Російсько-українська війна
Бригада брала участь у вторгненні Росії в Україну 2022 року.
19 березня 2022 року Генштаб ЗСУ повідомив, що на територію Білорусі були перекинуті окремі підрозділи 40-ї окремої бригади морської піхоти та 155-ї окремої бригади морської піхоти (Владивосток) для поповнення втрат угруповання Східного військового округу.[2]
12 серпня український журналіст Роман Цимбалюк написав, що 40-ва бригада втратила загиблими «не менше 400 військовослужбовців».[3]
Взимку 2023 року 40 ОБрМП разом із 155-ю бригадою морської піхоти штурмувала позиції 72-ї бригади ЗСУ під Вугледаром. За заявою українських військових, під Вугледаром сталася «найбільша танкова битва війни». Під час боїв 72-га бригада утримала місто і завдала обом російським бригадам важких втрат. Лише візуально підтверджені втрати російської бронетехніки (танків, БМП та БТР) склали 130 одиниць[4][5][6].
Склад
2017
- управління;
- окремий батальйон морської піхоти (селище Словник);
- окремий десантно-штурмовий батальйон;
- окремий самохідний артилерійський дивізіон;
- танкова рота[7]
- реактивна батарея;
- зенітний ракетно-артилерійський дивізіон;
- розвідувально-десантна рота;
- рота зв'язку;
- батальйон матеріально забезпечення;
- інженерно-десантна рота;
- вогнеметна рота;
- ремонтна рота;
- рота десантно-висадочних засобів;
- батарея ПТКР;
- взвод РХБ захисту;
- взвод управління начальника артилерії;
- комендантський взвод.[8]
2021 рік
- управління;
- окремий батальйон морскої піхоти;
- окремий десантно-штурмовий батальйон;
- окремий самохідний артилерійський дивізіон;
- зенітный ракетно-артилерийский дивізіон;
- развідувальний батальйон;
- батальон матеріального забезпечення;
- танкова рота;
- реактивна батарея;
- батарея ПТУР;
- стрілецька рота (снайперська);
- рота зв'язку;
- інженерно-десантна рота;
- вогнеметна рота;
- ремонтна рота;
- рота РЕБ;
- медична рота;
- рота десантно-висадочних засобів;
- взвод РХБЗ;
- взвод управління начальника артиллерії;
- комендантский взвод;
- взвод воєнної поліції.
Командування
- (з вересня 2017) полковник Петух Дмитро Іванович[9]
Втрати
На червень 2023 року відомо 80 імен загиблих військовослужбовців 40 ОБрМП під час вторгнення в Україну.
Докладніше: Втрати 40-ї окремої бригади морської піхоти (РФ)
Див. також: Російські військовослужбовці, що загинули внаслідок російського вторгнення в Україну (2014)
Примітки
- ↑ Н. Бондарева. Морская пехота Камчатки. Журнал «Морской пехотинец». Архів оригіналу за 24 січня 2021. Процитовано 11 червня 2019.
- ↑ У білорусь перекинули війська з іншого кінця росії, аби поповнити втрати. www.ukrinform.ua (укр.). Процитовано 13 серпня 2022.
- ↑ Бійці Сил спецоперацій ЗСУ вночі знищили 13 окупантів та взяли в полон офіцерів. sprotyv.info. 12.08.2022.
- ↑ David Axe. Smashed By Ukrainian Mines And Artillery, Russia’s Winter Offensive Just Ground To A Halt Outside Vuhledar. Forbes (англ.). Процитовано 5 березня 2023.
- ↑ David Axe. Russian Marines Just Attempted Another Frontal Assault On Ukrainian Positions Around Pavlivka. The Result Was Predictably Bloody. Forbes (англ.). Процитовано 5 березня 2023.
- ↑ Kramer, Andrew E. (1 березня 2023). In an Epic Battle of Tanks, Russia Was Routed, Repeating Earlier Mistakes. The New York Times. 0362-4331. Процитовано 5 березня 2023.
- ↑ На самых дальних рубежах. Красная звезда. 3 грудня 2017. Архів оригіналу за 22 лютого 2020. Процитовано 11 червня 2019.
- ↑ Тихоокеанский флот РФ. Milkavkaz / изучение процессов в области политики, безопасности и экономики. Архів оригіналу за 13 листопада 2016. Процитовано 11 червня 2019.
- ↑ Петух Дмитрий Иванович / Півень Дмитро Іванович / Petuh Dmitrij Ivanovich. myrotvorets.center.
Джерела
- Michael Holm, 22nd Krasnodarsko-Kharbinskaya twice Red Banner Motorised Rifle Division(англ.) // ww2.dk
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
