O (тип підводних човнів США)

ПЧ типу «O»
United States O-class submarine
USS O-1 (SS-62) на верфі в Потсмуті, вересень 1918
Під прапором	США
Спуск на воду	1916—1918 рр (16 човнів)
Виведений зі складу флоту	1918—1931, 1941—1946 р
Сучасний статус	утилізовані
Проєкт
Розробник проєкту	Electric Boat, Lake Torpedo Boat
Основні характеристики
Швидкість (надводна)	Серія 1: 14 вузлів (26 км/год) Серія 2: 14 вузлів (26 км/год)
Швидкість (підводна)	Серія 1: 10 вузлів (19 км/год) Серія 1: 11 вузлів (20 км/год)
Гранична глибина занурення	61 м
Екіпаж	29 осіб
Розміри
Довжина найбільша (по КВЛ)	Серія 1: 52,83 м Серія 2: 53 м
Ширина корпусу найб.	Серія 1: 5,5 м Серія 2: 5,05 м
Озброєння
Артилерія	1х(3") 76-мм / 23 калібри
Торпедно- мінне озброєння	4 носових ТА калібру 18 дюймів — 467 мм, 8 торпед
Зображення на Вікісховищі

O (тип підводних човнів США) — 16 однотипних підводних човнів ВМС США. Ці човни були продовженням вдосконалення човнів типу «L». Вони були на близько 80 тонн більші від своїх попередників, мали більшу потужність і витривалість при несені служби в океані. У зв'язку з вступом США в Першу світову війну човни типу «O» були побудовані набагато швидше, ніж попередні класи, і всі були передані флоту вже у 1918 році. Човни проєктувалися двома серіями; від «O-1» до «О-10» належали до першої серій і були, спроєктовані на Electric Boat, а човни від «O-11» до «O-16» належали до другої серії і були спроєктовані на Lake Torpedo Boat.

Друга серія надійшла на озброєння лише наприкінці Першої світової війни. Вісім човнів першої серії служили ще і в часи Другої світової війни, як навчальні, коли їх було знято з консервації і відновлено в 1941 році.

Човни були побудовані на п'яти заводах: «O-1» на Portsmouth Navy Yard в Нью-Гемпшірі; «O-2» на Puget Sound Navy Yard в Бремертоні, штат Вашингтон; «O-3» і до «O-10» на Fore River Shipyard у Квінсі, штат Массачусетс; «O-11» і до «O -13» на Lake Torpedo Boat в Бриджпорті штат Коннектикут; «O-14» і до «O-16» на California Shipbuilding в Лонг-Біч, штат Каліфорнія.^[1][2]

Човни спочатку несуть службу як протичовнові на Східному узбережжі. Два човни, USS O-4 (SS-65) і USS O-6 (SS-67), були обстріляні з британського торгового судна в Атлантиці 24 липня 1918 По «O-4» було здійснено шість пострілів, внаслідок чого появилася тріщина в рубці, а «O-6» отримав незначні пошкодження від осколкових влучень. USS O-3 (SS-64) до USS O-10 (SS-71) човни входили до складу двадцяти підводних човнів, котрі залишили Ньюпорт, Род-Айленд 2 листопада 1918 відправившись на Азорські острови, але були відкликаний після укладеного перемир'я з Німеччиною, укладене через дев'ять днів.

Човни другої серії потерпали від різних проблем. Човен USS O-11 (SS-72) був негайно відправлений до Філадельфії для п'ятимісячного ремонту, через несправність електросистеми. Човен USS O-13 (SS-74) був потоплений внаслідок зіткнення з патрульним катером «Мері Еліс», тоді коки «O-13» був занурений^[3] Човен USS O-15 (SS-76) також проходив капітальний ремонті, але був відправлений і переданий у резерв. Це також бере участь ще один капітальний ремонт. USS O-16 (SS-77) також був в ремонті незабаром після введення його в експлуатацію, а потім на цьому човні відбулася пожежа, в бойовій рубці. В грудні 1919 року всі човни другої серії були виведені з експлуатації, у 1924 році були списані, а в липні 1930 року, відповідно до умов в Військово-морського Договору в Лондон, були утилізовані. Човен USS O-12 (SS-73) був ще використаний в арктичній експедиції Хьюберта Уїлкинса і був перейменований в «Nautilus». Після повернення в ВМС США, він був затотоплений в листопаді 1931 року.

Човни першої серії група служили добре, хоча човен USS O-5 (SS-66) протаранив вантажний корабель і затонув недалеко Панамського каналу 28 жовтня 1923 року, втративши трьох членів екіпажу. Всі зі збережених човнів серії були виведені з експлуатації в 1931 році, але були відновлені в 1941 році як навчальні судна на базі підводних човнів у Нью-Лондоні, штат Коннектикут. Ці човни були знову виведені з експлуатації після Другої світової війни, за винятком човна USS O-9 (SS-70), котрий затонув при дослідженнях на занурення на граничні глибини, в червні 1941 року, екіпаж, у кількості тридцять трьох осіб, загинув.

Принаймні один з підводний човнів цього типу можна коротко бачили в фільмі Crash Dive 1943 року, знятий на базі підводних човнів в Нью-Лондоні.

На човнах типу був вперше конічні обводи корпусу. Між війнами човни були модернізовані для підвищення безпеки у разі затоплення. Два маркерні буї були встановлені в носі і на кормі, аби, коли підводний човен сяде внаслідок аварії на дно, випущені буї могли показати місце знаходження підводного човна.

Був доданий люк в кормовому відсіку для можливості заміни двигуна.^[4]

Серія 1 (Electric Boat)

• USS O-1 (SS-62)
• USS O-2 (SS-63)
• USS O-3 (SS-64)
• USS O-4 (SS-65)
• USS O-5 (SS-66)
• USS O-6 (SS-67)
• USS O-7 (SS-68)
• USS O-8 (SS-69)
• USS O-9 (SS-70)
• USS O-10 (SS-71)

Серія 2 (Lake Torpedo Boat)

• USS O-11 (SS-72)
• USS O-12 (SS-73)
• USS O-13 (SS-74)
• USS O-14 (SS-75)
• USS O-15 (SS-76)
• USS O-16 (SS-77)

• Теорія підводного човна
• Список підводних човнів Третього рейху
• Дизельні підводні човни (за типами і країнами)
• Luigi Torelli (1940)
• 10-та флотилія підводних човнів Крігсмаріне

• Submarines, War Beneath the Waves, from 1776 to the Present Day, By Robert Hutchinson.
• Gardiner, Robert, Conway's all the world's fighting ships 1906—1921 Conway Maritime Press, 1985. ISBN 0-85177-245-5.
• Friedman, Norman «US Submarines through 1945: An Illustrated Design History», Naval Institute Press, Annapolis:1995, ISBN 1-55750-263-3.
• Navsource.org early diesel submarines page [Архівовано 3 лютого 2014 у Wayback Machine.]
• Pigboats.com O-boats page [Архівовано 6 жовтня 2014 у Wayback Machine.]
• DiGiulian, Tony Navweaps.com 3"/23 caliber gun [Архівовано 28 листопада 2016 у Wayback Machine.]
• ShipbuildingHistory.com Craig Shipbuilding page