SMS Pillau

«Піллау»
SMS Pillau
Німецький легкий крейсер «Піллау». Перша світова війна
Служба
Тип/клас	легкий крейсер типу «Піллау»
Держава прапора	Німецька імперія Королівство Італія
Належність	Імператорські військово-морські сили Німеччини  Королівські військово-морські сили Італії
Корабельня	Schichau-Werke, Данциг
Закладено	23 вересня 1913
Спущено на воду	11 квітня 1914
Введено в експлуатацію	14 грудня 1914
На службі	1914–1920
Загибель	28 червня 1943 року затоплений американською авіацією в бухті Ліворно
Бойовий досвід	Перша світова війна Ютландська битва (1916) Друга битва в Гельголандській бухті Битва на Балтійському морі * Бій у Ризькій затоці
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж	4 390 тонн (стандартна), 5 252 тонни (повна)
Довжина	135,3 м (загальна)
Ширина	13,6 м
Осадка	5,98 м
Бронювання	Палуба: 80 мм Бойова рубка: 75 мм
Технічні дані
Рухова установка	2 парових турбіни 10 парових котлів
Гвинти	2 гвинти
Потужність	30 000 к.с.
Швидкість	27,5 вузлів (50,9 км/год)
Дальність плавання	4 300 миль (8 000 км) (на 12 вузлах)
Екіпаж	442 офіцери та матроси
Озброєння
Артилерія	8 × 150-мм гармат SK L/45
Торпедно-мінне озброєння	2 × 500-мм торпедних апарати 120 мін загородження
Зенітне озброєння	2 × 88-мм зенітні гармати SK L/45

«Піллау» (нім. SMS Pillau) — військовий корабель, легкий крейсер, головний у своєму типі, Імперського флоту Німеччини. Перший корабель, названий на честь прусського міста Піллау. Замовлявся Росією для Сибірської флотилії як легкий крейсер «Муравйов-Амурський». З початком Першої світової війни крейсер, що перебував на стадії будівництва, реквізований Німеччиною, перейменований на «Піллау» і після добудови включений до складу Флоту Відкритого моря. Брав участь у Ютландській битві та Другій битві у Гельголандській бухті. Після війни за репараціями передано Італії та перейменовано на «Барі».

«Піллау» був закладений 23 вересня 1913 року як легкий крейсер «Муравйов-Амурський» на замовлення російського уряду на верфі німецької компанії Schichau-Werke у Данцигу. 11 квітня 1914 року він був спущений на воду, а 14 грудня 1914 року увійшов до складу Імперського флоту Німеччини.

16 березня 1915 року крейсер був зарахований до 2-ї розвідувальної групи (флагман — легкий крейсер «Ґрауденц») Флоту відкритого моря. Перший вихід «Піллау» у морі у складі флоту відбувся в ніч із 17 на 18 квітня. 2-га розвідувальна група прикривала постановку мінного загородження крейсерами «Штрасбурґ» та «Штральзунд» біля східного краю банки Сварте. Далеке прикриття здійснювали кораблі 1-ї розвідувальної групи віцеадмірала Гіппера та основні сили Флоту Відкритого моря адмірала Гуго фон Поля. У ніч із 21 на 22 квітня відбувся вихід Флоту відкритого моря, у якому взяв участь і «Піллау».

У липні 1915 року німецьке морське командування запланувало операцію прориву в Ризьку затоку з метою знищення російських морських сил, що базувалися в цьому регіоні. Для цього виділялося ударне угруповання флоту під командуванням віцеадмірала Шмідта, що складалося з 7 старих лінійних кораблів, 6 крейсерів, 24 ескадрених міноносців і міноносців, 1 мінного загороджувача, 14 тральщиків, 12 катерів-тральщиків, 2 проривачів мінних загороджень^{[Прим. 1][1]}. Для прикриття цього формування до Фінської затоки висувалося з'єднання Флоту відкритого моря віцеадмірала Гіппера з 8 лінійних кораблів, 3 лінійних крейсерів, 4 крейсерів, 32 ескадрених міноносців, 13 тральщиків^{[Прим. 2][2]}. Маючи більш ніж дворазову перевагу над російським флотом, це угруповання кайзерівського флоту мало завдання не допустити прориву головних сил Балтійського флоту з Фінської затоки у відкрите море. Крім того, крейсери мали обстріляти споруди на острові Утьо (південніше Або-Аландського архіпелагу), де базувався ряд російських кораблів^[3].

До 19 серпня кайзерівському флоту силами «Нассау» і «Позен», чотирьох легких крейсерів під прикриттям 31 міноносця вдалося, подолавши усі перешкоди, увійти до Ризької затоки^[4]. Російським кораблям під прикриттям мінних загороджень і берегових батарей довелося відступити в Моонзунд^[5]. Між кораблями сталися швидкоплинні сутички, в яких був потоплений канонерський човен «Сивуч»^[6], а «Кореєць» викинувся на берег і наступного дня був підірваний своїм особовим складом^[1][2].

Незважаючи на досягнутий успіх, німецькому командуванню не вдалося виконати завдання належним чином. Продовжувала існувати мінна небезпека, зріс ризик нападу підводних човнів противника, до того ж вранці 19 серпня торпедою атаки англійського підводного човна E1 Ноеля Лоренса був пошкоджений новітній лінійний крейсер «Мольтке»^[7]. Усі ці фактори вплинули на рішення адмірала Шмідта залишити Ризьку затоку 21 серпня і повернутися у вихідне положення^[1][2].

31 травня 1916 року «Піллау» взяв участь у найбільшій морській битві Першої світової війни. Корабель діяв у складі своєї 2-ї розвідувальної групи — «Франкфурт» (прапор контрадмірала Бедікера), «Ельбінг» та «Вісбаден», разом з міноносцями 2-ї, 6-ї та 9-ї флотилій на чолі з крейсером «Регенсбург».

«Піллау» недовго служив у щойно реорганізованому Рейхсмаріне після закінчення війни. 5 листопада 1919 року крейсер вивели зі складу сил флоту та 20 липня 1920 року передали союзникам у французькому порту Шербур. Незабаром його передали Італії як військову репарацію під назвою «U». 21 січня 1924 року крейсер перейменували в «Барі» і ввели до складу Королівських ВМС Італії. 88-мм зенітні гармати були замінені на 76-мм гармати. У серпні 1925 року «Барі» сів на мілину біля Палермо. 19 липня 1929 року «Барі» було перекласифіковано в крейсер. «Барі» приєднався до двох інших колишніх німецьких крейсерів «Анкона» і «Таранто» та колишнього німецького міноносця «Премуда» у складі розвідувального дивізіону 1-ї ескадри, що базувався в Ла Спеції.

• Богатир (бронепалубний крейсер)
• Luigi Cadorna
• HMAS Canberra (D33)
• Gotland (крейсер)
• Hamidiye (1904)
• Emperador Carlos V (1898)
• HMS Diadem (1896)
• Список кораблів Імперських ВМС Німецької імперії

Виноски

Джерела

• SMS Pillau (1914)(рос.)
• Bari Esploratore(італ.)
• SMS Pillau(англ.)

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: SMS Pillau